Звільни мене, молю тебе
Мене тримають у полоні днів!
Мені здається краще вмерти,
Ніж жити так, немов не жив.
Немов ці стіни - це життя,
Немов ці правила правдиві.
І все іде до забуття.
Бояться люди навіть зливи.
Вони бояться посміхатись,
Казати всім про почуття.
На когось лячно полягатись.
Бояться смерті. Вот біда!
Мені ж не сумно помирати
Тільки б на твоїх очах,
Щоб вистачило сил сказати:
"Своє життя обрав ти сам!"
Колись зустрінемось з тобою,
Коли цей сумний згине світ.
І відамося ми любові,
Лише вона не прагне слів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699314
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2016
автор: Satana_ne_