Сандармох

Забрали  душу,  гроші  й  хату,

Сплели  у  стійлі    постоли.

У  час  зневіри  і  розбрату,

Нас  тихо  в  рабство  завели.

 

Навже  даремні  Сандармохи,

І  жертви  тисяч  таборів.

Зітхання  досі…  й  епілоги,

Під    дикий  гогіт
лихварів.

 

Зотліли  кості  бандуристів,

Нема    уже  в  бандури
крил.

Спалили  кляті  юто  -  христи,

Та  ми  повстанем…    із
могил.

 

Реве  та  стогне  Дніпр  широкий,

Не  стих  в  порогах  чайки  крик.

Їх  думи  праведні  й  високі,

Вкраїну  будять  й  Материк.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2016
автор: Микола Миколайович