***
Cвої рядки хоч золоти, хоч ні —
тобі не розтопити зовні кригу,
що вулиці бронює. Скаженів
цей жовтень, розкрутивши власну дзиґу.
А ти спішила: вирішила вмить
помити вікна, догодивши вітру.
Тепер термометр мовчки не лежить:
працює ртуть — шукає риску вірну.
Твої хвороби, сповнені тепла,
чаїв гарячих та гірких пігулок...
Думки снують, і не одна знайшла
в цих медитаціях дорогу і притулок.
На противагу хмарі, що повзе
і розростається до розміру, мов пекло...
у тебе час є думати про все,
просити сонця, щоб воно не змеркло.
листопад 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699241
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2016
автор: Надія Позняк