Я буду сумувати... Чуєш?
Підхопить вітер відповідь мою:
"В уяві зустріч нашу ти малюєш,
Яка не станеться ніколи", - шепочу.
Збирає вітер листя золотаве,
Жбурляє граючись, у спини нам.
Кохання прошепоче: "Аве,"
Розлуці, що назву колись твоїм ім'ям.
Я буду сумувати... Чуєш?
Над нами вічність зоряна пливе.
Розгубленність ти в посмішку маскуєш,
В якій і біль, і розпач з літа ще живе.
Відлуння тихе чую: Аве...",
Великими ковтками серце смуток п'є,
Який гіркіший, ніж без цукру кава,
Бо почуттів розсипалось пап'є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2016
автор: Радченко