Певне, краще вночі, заховавшись від світу за шторами,
розіклавши життя на щаблі за дверми сімома,
в чому - справдішній Ви, а у чім є чужими повторами –
запитайте себе, поки поряд нікого нема.
Це – непросто. Це – крайнощі: бути абзацом чи крапкою…
Вам і не пригадати усіх, хто навчив Вас колись
привселюдно розмахувать зрадою, мов білим прапором.
Чи жаліть мені Вас? Але ліпше, мабуть, стерегтись.
А назавтра - сконає розмова з відтінками допиту.
Та коли вже останню пораду Ваш мозок ковтне -
дайте знати мені про мою непотрібність півдотиком,
і мов правду гірку, якнайшвидше забудьте мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2016
автор: Любов Матузок