Закацапали країну
брудними руками.
Україну, як дитину,
дурять віками.
Тичуть цяцьку, наче цицьку:
побавлять дитину,
та під казочку російську
покинуть біля тину.
А козак той-українець –
горілчана тара –
все чекає на гостинець
єврея-хазара.
Та чого ж його чекати –
ось він – керує:
від хати – до хати,
як ворог вирує…
Чого ж не радієш?
Чи вже нарадівся?
Та й що заподієш –
хохлом народився.
Як влуплять по правій –
підстав свою ліву,
хто сильний – той правий
і праведний сливе.
А ти сливе грішний,
бо служиш за цапа,
бо куплений грішми
хазара-кацапа.
Пропивши шаблюку –
стирчиш з шароварів,
і гроші на люльку
ждеш від хазарів.
Хазар, отой «лідер»,
«добра тобі зичить»,
та ще й на півлітра
з твоїх же позичить,
щоб ти не молився своїй Україні,
щоб і в Україні помер, як в чужині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699016
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 06.11.2016
автор: mavlail