Спішив, та враз засяяла зірниця –
зустрілися на розі випадково.
А погляд різав млу, мов блискавиця,
крізь вії довгі, чорні і шовкові.
На ній був креп – легкий прозорий газ
весняний вітер лиш на мить розвіяв.
Змінилось все, минув веселий час,
пройшли ті дні, коли я нею мріяв.
Кивнула ледь помітно все ж вона
й сумну голівку трішечки схилила.
Обличчя – ніби кам‘яна стіна,
вона мене забула, як простила…
06.11.2016
[i]Спроба перекладу чи за мотивами твору Івана Буніна „Мы встретились случайно, на углу…“
[/i]
Иван Бунин
Мы встретились случайно, на углу.
Я быстро шёл - и вдруг как свет зарницы
Вечернюю прорезал полумглу
Сквозь чёрные лучистые ресницы.
На ней был креп, - прозрачный лёгкий газ
Весенний ветер взвеял на мгновенье,
Но на лице и в ярком свете глаз
Я уловил былое оживленье.
И ласково кивнула мне она,
Слегка лицо от ветра наклонила
И скрылась за углом... Была весна...
Она меня простила - и забыла.
1905
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116110607997
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698956
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 06.11.2016
автор: Олександр Мачула