І цілує тебе ніжність тими вустами, якими клянеться у Вічності.
Бо кожні турботи для неї залишені світом у безмірі нашого часу.
Ніжність дивує завжди ідучи проти людської одноманітності.
Ніжність кохає. Просто відчуй її серцем і побачиш душевну красу...
Ніжність так плаче ночами в холодній безвиході страху.
Ніжність сумує як тільки дощі розмивають сади під її вікнами.
Ніжність давно вже застала такого душевного краху.
Що тільки для тебе відкрила прохід з сонця витканий.
Ніжність не просить багатства, всесилля чи подвигів.
Просто сім'ї і кохання взаємне для серця холодного.
Тільки дістань її душу загублену тією сумною безоднею.
Тільки прикрий у долонях птаха побитого й голодного...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698936
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2016
автор: #tenderness