Дзижчать
у просвіті
вітри…
Кудлатий Жовтень
дні
збира в долоні…
А ти…
у великоднім серці
мрію відіпри,
Роздмухай з досвітку
кострища
напівсонні.
Прийди
у мій мінорний
Рай
Тут сон
зжурбинено-німий
з’ожинів…
А ти причарами
прозірні струни
роз’ятрай,
На крилах іній
розтепли
у райдужіння.
Примари туги
зморщаться
на ніц,
А літо
айстрою,
рутою
— навстріч:
Трипільський бог
розтрусить
жито й блаж
зі щастяниць
Й
примхливе «завтра»
змедвяніє
з протиріч.
О, ти,
у великоднім серці
мрію відіпри,
Тремтливу,
мов босоніж херувим.
Ти,
Відіпри
зголілі в січні
ноти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2016
автор: *SELENA*