Слонів трьох вигнала у дощову савану,
всіх черепахів, що до низу - в океани,*
і всесвіт весь впустила в себе
і він чекав, коли була на те потреба.
Зібрала все розкидане каміння.
Знайшла в собі чудне уміння:
підвалини заклала у землі,
І збудувала храм із букв, крапок і слів.
Я зодчий рим і будівничий мрій,
думки кодую в байтовий сувій
на час паломництва і поклонінь
для сайто-храму і прийдешніх поколінь.
І в літній час коли жара буяла
каріатид морозивом я пригощала.
Замість собак у храмі леви служать,
і не камінні хижаки - живі і дужі.
Кохання і розлука - дві пори року,
тут майстер зустрічається з пророком,
тут мрії - троянди сині у садах розводять,
душа моя поміж цих див екскурсоводить.
*"Черепахи до самого низа. Предпосылки личной гениальности"- Гриндер Джон
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698861
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.11.2016
автор: олена гай