Люблю коли на дворі осінь,
А в хаті стигнуть пироги.
Дідусь старий кропиву косить,
Клини у небі пролягли.
А вдалині у штилі плесо,
Чарівна гладь, як небеса.
І відбивається колесо,
Що понад плесом зависа.
Вже потихеньку вечоріє,
У сон впадає очерет.
І зяб біжить, бо вітер віє,
І видно осені портрет.
У помаранчі вся округа,
Сади, гаї і навіть ліс.
Підуть дощі і їх наруга,
Проллє на осінь купу сліз.
І опаде потиху листя,
Зійде нова озимина,
Вітрисько із розлогим свистом,
Нас повідомить - вже зима!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698837
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.11.2016
автор: Віталій Назарук