Кружляю містом, як загублений листок,
Шукаючи надійний, потаємний закуток.
Шукаючи де можна серцем відпочить,
Діждать весну, її небес блакить.
Кружляю високо, то раптом біля ніг,
Зустріну на шляху осінній перший сніг.
Пальто піднявши комір, вітру всупереч,
Я оминаю сотні пасток - порожнеч.
Кружляю, поряд тисячі чужих облич,
Схвильованих, у зморшках протиріч.
І вулиця стає мені вже зовсім затісна.
Я ніби мій листок, у натовпі одна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698796
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2016
автор: Ірин Ка