СТОЇТЬ В ПЕЧАЛІ МІЙ СТАРЕНЬКИЙ ДІМ


Так  холодно  і  плечі  б’є  мандраж.
Завис    на  хмарі    місяць  бумерангом.
Пронісся  протяг  за  вікном  мустангом  –  
торкнув  в  польоті  гривою  вітраж.

Під  кахлем  спить  давно  глухий  камін.
Була  колись  хороша  в  ньому  тяга,
та  без  уваги  захолов  трудяга.  
Накинув  пилу  сірий  балдахін.  

Стоїть  в  печалі  мій  старенький  дім.
Лиш  хазяйнує  мишка  за    диваном.
В  серванті  скло  заволокло  туманом,
шпалери  впали  й  скорчились  на  нім.

Так  холодно…    Блискучий  слід  сльози
Лишив  доріжку  в  дзеркалі  овальнім.
Про  плед  згадала,  що  в  дитячій  спальні.  
Завжди  чекає  в  кріслі  із  лози…

(На  фото  картина  Галини  Єдельман)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698784
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2016
автор: Галина_Литовченко