Любий Василечку, очі-волошки…
Рідко так снишся і часто - все мовчки…
Ти до господи приходь, не цурайся…
Син пам’ятає гостинці «від зайця».
Вже дві зарубки зробила в одвірку,
Швидко росте – замалі уже «мірки»,
Наша теличка давно отелилась…
Гусок забили… зламалась теплиця…
Ні, я не плачу… та серце лиш крає,
Що добровольцем подався... до раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698778
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2016
автор: Оксана Дністран