Моє серденько золотом іскриться,
готовий в ньому факел запалить
Метелик тихо розправляє крильця
на вушко янгол рими шепотить.
Моє серденько вільне у просторі
шукає пристань у своїй ріці
Вогонь готовий розділить з тобою
і підірвати заздрості мости.
Замки зірвати із дверей таємних
нехай тобі не буде меж табу
Чуття кохання,то таке приємне,
але займать не хочу юність молоду.
Кохання крила - небо для поетів,
вершини гір і яблуні в цвіту,
але життя уроків не навчило
тебе одну з гарячим серцем жду.
Приплив кохання, юності пориви,
коли життя не знає перешкод
воно буває болісним й зрадливим,
бо тяжко підібрать до серця код.
Я хочу щирості і творчої натури
життя не варте павутинь й пліток,
Комета щастя поруйнує мури
від дружби до кохання один крок.
Жовтень 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698744
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.11.2016
автор: Ігор Козак