Не випадково Маргаритка
Тримає від садів ключа,
Красуня мила, як та квітка,
З квітковим іменем дівча.
Тендітна, мов сама весна,
Так сяє сонячним промінням,
Між трав розсипала вона
Усмішки щедрої насіння.
Іде легеньким вітерцем,
Вуаль – з рожевого зефіру
І квітам може буть взірцем
І діаманту, і сапфіру
З квітковим іменем дівча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698736
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2016
автор: Шостацька Людмила