Коньяк наливає в думки твої осінь туманом
В похмурості неба, його самотою. Холодна,
Розгнуздана пані тебе зігріває обманом
Пожовклих очей. Невідома і свіжа природа
Її не подасть тобі ніжності й ласки. Печально
Замерзнеш в обіймах самотності жовтої панни.
Триматимеш келих в руці. Недопитий, прощальний.
Коричневий там еліксир. Він лікує всі драми.
Вінниця
22:30 09.09.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698718
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.11.2016
автор: Казимир Хрусталь