Липке повіддя туги
Веде в підпекло
навмання…
А світ
в предзим’ї
недолугий,
А світ
гривасту смуту
перейняв.
Чумні,
змінорені
вітрища
Шмагають сонцезахід
невпопад:
Нема жалю —
лиш хмільної гри
трепеще шал.
Діджей,
в парчі олжині, —
долекрад.
Азарт кипить,
азарт чеканить все
мечами —
На плаху падають:
тривоги,
правда,
сон …
В обіймищах сваволі
вік
здичавів —
Злукавлений
шука Армагеддон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698682
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.11.2016
автор: *SELENA*