Нас називали наймити й холопи –
Бо саме ними нас зробить хотіли,
А зараз, бісячись, кричать: УКРОПИ,
Не розуміючи, як ми постать посміли.
Вони – пани, для них народ – то бидло,
Вони ж є обрані – сидять в Верховній Раді,
Для них одне мірило в світі: Гроші!!!
За них і дупи підставляти раді.
А ми – УКРОПИ! Ми – ХОХЛИ! Ми – ЛЮДИ!
В яких є честь, є совість, наша воля,
Всі ми – городній український опір,
Боротись за Вкраїну – гідна доля!
Ми маємо коріння із Трипілля,
За незалежність ми, як прадіди і нині
Так, ми УКРОПИ – не якесь там зілля:
Героям Слава! Слава Україні!
Най Путін там в Москві лютує –
Бо він без українців ніц не вартий,
Хай дме на воду він, і ще в щось дує:
Війна з УКРОПОМ – не дитячі жарти!
Хай скільки хоче гиндиків малює –
Скоріше ліктя він свого дістане!
Тепер, невже що в зад нас поцілує,
Листа напишемо Московському султану…
Це ми – УКРОПИ - України діти!
Ми не якісь засрані будяки!
Ми переможемо і будем гідно жити!
А для Хуйла – на цвинтар всі стежки!
12.12.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698668
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.11.2016
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)