Тендітність ніжністю у душу заглядає,
Твій прагну обійняти стан дівочий.
Волосся наче шовк на сонці сяє –
Мої засліплює Твоя чарівність очі.
Спасибі, що це фото повернула –
Замилувався ним, як в перший раз.
Чи серця Ти мого сигнал відчула –
Така природня, щира, без прикрас.
Там на світлині жовтень розпочався,
Тут за вікном мій рідний листопад.
Я в Тебе в падолисті закохався
В вечірнім світлі зоряних лампад.
«Чи Ти поет?» - так мило запитала -
«Як гарно підбираєш Ти слова!»
Ти мій талант тоді вже відчувала
І в здогадках своїх була права.
В листах до Тебе розцвітав талант
Душі натхнення загортати в риму.
Засяяв він неначе діамант…
Пригадуєш ту незабутню зиму?
Бажав Тобі я затишку й тепла,
Що у мороз зимовий зігріває.
Любов Тебе щоб гріла, не пекла,
Коли серденько щиро покохає…
Сніг недовіри замітав дорогу,
Та я надію й віру не втрачав.
За нас щодня молився щиро Богу,
До Твого серця стежку промітав…
Римую й досі я Тобі листи,
В натхненні серце пристрасно кохає.
У очі дивишся мої з світлини Ти –
Тендітність ніжністю у душу заглядає…
© S.Nemo
04.11.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698658
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2016
автор: Finist