Як страшно помирати молодим,
коли душа життю радіє вповну.
Коли літам радіти б золотим
та проводжає в вічність дзвін церковний.
Як страшно не побачити дітей,
своїх дітей,які не народились,
як прикро тих не втілити ідей,
що в голові нав"язливо крутились.
Як сумно розуміти,що твоє
життя не варте й ламаного гроша
і що тобі накази віддає
до крові спрагла,ненаситна воша.
Так важко усвідомити, що ти
не маєш сили щось в житті змінити.
Чи може маєш...Не спіши піти...
Піти ще встигнеш...
Залишайся жити!
Геник Лис 02.11.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698570
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2016
автор: Genyk Lys