Ніяк не вдається тебе розлюбити. Ніколи.
І як би не падали рясно із неба дощі.
Твої лише погляди, мов демидролу уколи..
Мені стає легко, безболісно, тихо в душі.
У мене є рана. Вона чимось схожа на осінь.
Я осінь ненавиджу.( Осінь, прости. Прости .)
Ти знову торкаєшся поглядом рук і волосся.
Між нами то гаснуть, то знову ростуть мости.
Ніяк не вдається тебе розлюбити. Ніколи.
А я дуже хочу, щоб ти розчинився в мені.
В душі тільки рани, а в серце одні уколи...
Я осінь ненавиджу. Осінь. А, може, і ні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2016
автор: Svetok