Коли у тебе розривається душа,
І плачеш тихо/голосно в собі,
Надворі загорається земля,
Від променів і листя у воді.
Сьогодні я як сонце з хмарами, то без,
Сумна і впевнена, що зараз ось заплачу,
То вся пекельна і стрибуча, наче пес,
Дивлюся в небо і щось більше бачу.
Та це не щось в мені тому причина,
А вітер магії і швидкості хвилин,
Коли секунда в серці, як година,
Й немає сенсу для дрібних рутин.
І не болить вже думати про тебе,
Твій голос не штурмує уві сні,
Можливо, і відлуння його щезне,
Та поки він ще крутиться на дні...
03.11.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698457
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2016
автор: Долинська Людмила