Вона вміла літати. Їй підвладне саме небо. Крила за плечима – мрія, що стала дійсністю.
Свобода. Простір. Вітер. Усе її.
Щаслива?
Здавалося б чого іще?
Вдень людина. Вночі птах. Два світи.
Правда птах виявився вороною. Але ж і ворона має всі пташині можливості.
Не надто приваблива. Не надто шанована. Але ж літає.
І холод не лякає.
От тільки…
Ворона біла.
Одна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698368
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2016
автор: Траяна