Із віконних сліпих проріх
Ллється гладдю вечірнє світло...
А у мене в кімнаті - сніг
Із чернеток віршів нерозквітлих...
Я натужно тягла слова,
Що у ручці застряли - несила,
Лиш знервована тятива
Колючки́ з горе-рим плодила...
Не лягають ніяк вірші́
На думки непрості надвечір...
Так...мазки лише...без душі...
Але й ті висять в порожнечі…
І невидимих митей біг
Набиває оскому знову...
А у мене в кімнаті - сніг…
Аркуше́во-кулясто-віршовий...
[url="https://www.stihi.ru/2013/11/30/380"]
[b]Текст оригіналу[/b][/url]
P.S. Любо! Сподіваюся, тобі сподобається. Шкодую лише, що в українській мові немає слова ком - довелося ламати останній катрен.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2016
автор: Роман Селіверстов