Завсігди уміли коні плавать,
але недалеко і неважно.
„Глорія“ російською – це „Слава“,
всім запам‘ятати це неважко.
Корабель ішов найменням гордий,
океан мав намір переплисти.
В трюмах коні, мордою до морди,
але їх сумні чекали вісті.
Тисяча гнідих у далечінь пливли,
тисячі підков у їх копита вбили.
Але щастя все ж вони не принесли –
міна днище кораблю пробила.
Люди сіли в шлюпки, весла взявши,
коні стали плити просто так.
Що ж робити бідним, бо як завше
не було їм місця на плотах.
Плив по океану рижий острів,
в хвилях синіх острів плив гнідий.
На початку їм здалося – плавать просто,
ніби в річці, більше лиш води.
Та не видно берега ні краю,
у ріки вони завжди були.
Хвилі накривали рижу зграю,
а вони все фиркали й пливли.
Все ж покинули коней останні сили,
ті іржали і тонули у воді.
Бо ніяк вони не розуміли –
чому кинули їх люди у біді.
Врешті-решт розтанув рижий острів,
всі втонули, і великі, і малі.
А мені тих коней жалко просто,
рижих, не побачивших землі…
14.09.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Бориса Слуцького „Лошади в океане“.[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091404186
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698252
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 02.11.2016
автор: Олександр Мачула