Сонце світить та не гріє,
Прийшла осінь, холоднеча,
Тож про літо кожен мріє,
Особливо вся малеча.
Було тепло, сонце гріло,
Щебетали птиці зрання,
Все навколо зеленіло
І було так до смеркання.
А із вечора по небу
Місяченько плив повільно,
Так виконував потребу
Світить блідо і надійно.
Всі чекали урожаю
У садочках та у полі,
Признавались – я кохаю,
Своїй дякуючи долі.
Ох, ти доленька людськая,
Не тікай із холодами,
Чи стара, чи молодая
Просим – будь завжди із нами.
Ти не слухай воріженьків,
Бо вони ординці злості,
Вони мучаться давненько,
Душі їхні ж у корості.
01.11.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698099
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.11.2016
автор: Георгій Грищенко