О, мій улюблений ти-Київ!
ти ніби виринув з води
на кручі де у дерев крила
а стебла в'їлись вглиб землі
ти надаєшь мені надію
і тужній спокій на душі
коли дивлюсь у даль сонливу
то надихаєш на думки
про ще говорять,про ще пишуть
мета одна, і шлях знайшли
та похилилися могили
які звели в ліхи часи
твої птахи вже порідшали
так мабуть осень на дворі?
однак ти став ще красивішим
моїх очей не відвести
від брижі на воді, бурхливий
потік з російської рівнини,
що огинає сотні милі
до Запорізької Січі
я знаю що прийде та хвиля
коли твій ворог схоче миру
і зброю покладуть бійці
бо так повинно бути, я в це вірю!
хай Бог поможе нам цей шлях пройти
без крові, вже і так пролили
а поки стій в осінньому вбранні
стій так, що ніби виринув з води
О, мій улюблений ти - Киів!
ось в цій фарбованій красі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698088
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.11.2016
автор: Эмма