Гуляючи одного прекрасного зимового ранку Львовом,де ще так було тихо,білосніжно навкруги,а під ногами поскрипував лише білий сніг,я неспіша прогулювалась парком,роздивляючись його ретельно,здавалося б я його бачу вперше,але ні.Мене на той час переповнювали різні думки,вони так вправно заповнювали мій мозок,що через п'ять хвилин, я не могла ні про що думати.
Коли почав повільно падати сніг,я підняла голову і простягла руку.Тримаючи сніжинку легесеньку,напівпрозору,я немов мала дитина з усмішкою на обличчі дивилась на неї.
Сніг повільно пролітав,на дворі ставало все людно:хтось поспішав на роботу,хтось на ранкову пробіжку,а я-просто прогулятись.
Прогулюючись,я побачила чорну постать,метрів від мене приблизно в 20.Зробивши декілька великих кроків в перед,це була жінка,не просто жінка-а красива,доглянута жінка з яскраво -червоними губами.Її волосся -кольору гіркого шоколаду,очі-сині.Вони виблискували неначе діамант,вона ними дивилась грайливо,повільно...Але жінка,що мене в ній сильно вразило,була одягнена у чорне.Її зимова шуба до щиколоток,чобітки на шпильці і рукавички-усе чорного кольору.Ви б мені сказали:що такого у цій жінці?Звичайна собі жінка, одягнена у чорний класичний колір.Але ні,ця "Чорна"Пані,я її так називаю,була зовсім не такою як усі,вона вирізнялась навіть з натовпу.Її червоні губи наче щось нашіптували.Я дивилась на неї і на мить заклякла,вона заворожила мене поглядом своїм,я не могла поворохнутись.Я уявляла собі,що ж вона робить з чоловіками,якщо я- жінка,піддалась її чарам?Але чари тривали не довго,жінка відвела погляд і я знову стала собою.Мені було цікаво спостерігати за нею:що вона робить,чому просто стоїть і нікуди не поспішає як усі інші."Чорна"Пані ретельно обдивлялась парк,тільки похитуючи головою.Перехожі,наче її не помічали,вони обходили "Чорну"Пані, склалось таке враження,що її бачила тільки я одна.Ні!Ні!Сказала я собі.Я не збожеволіла!
Так,я не збожеволіла,"Чорна"Пані дійсно була не тільки в моїй уяві,її бачили усі хто був у парку,просто люди поспішали і не мали часу роздивлятись.Мені пізніше сказав один чоловік,він вигулював собаку і теж бачив "Чорну"Пані.
Будучи у декілька метрів від "Чорної"Пані,я відволіклась на декілька секунд, щоб подивитись корта година,але підвівши голову,жінки уже не було.Неймовірно!"Чорна"Пані зникла,прокричала я.Серед біосніжного парку її ніде не було видно,навіть сліду від чобіток.Мене це здивувало і я вирішила відбити слід своїм чобітком-мій слід від чобітка залишився.Спроби знайти слід загадкової жінки,були марними."Чорна"Пані непомітно покинула засніжений парк,подавшись невідомо куди,як і появившись невідомо звідки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698050
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 01.11.2016
автор: Kristina Zolotko