[i]Ми будемо й далі спокійно лежати
Мертва тиша буде в кімнаті
Шкода, що я люблю просто мовчати.
Яскравий місяць заглядає у вікно
Він нас карає.
Ти питаєтш мене щось знову
Безпорадно шукаю тебе у темряві
Я ніжно обіймаю тебе очима
Я бачу твій силует в темряві.
Ти читаєш мої думки
Я буду ретельно приховувати свої очі.
Давай вбивай мене знову
Своїми нещадними рухами
Ти позбавляєш мого тіла будь-якої сили.
Ми будемо обмінюватися думками,
Як ті телепати.
І ти зігрієш мене знову,
Коли тут смертельна спека.
Я цілуватиму тебе голосно
Мені будеш щось шепотіти
Ми будемо безсоромно сміятися на весь будинок,
І хтось буде слухати знову
Хтось у сусідній кімнаті.
Ми замовчимо назавжди
Ми боїмося сказати це занадто голосно,
Бо замість того, щоб обмінюватися словами
Ми будемо охоче далі обійматися.
Я з нетерпінням чекаю наступної ночі
Такої особливої,неповторної.
Вони неповторні лише з тобою
Без тебе вони порожні
Без тебе такі холодні.
Я хочу знову шукати твої ясні очі
В темряві посеред ночі.
Я хочу тебе обійняти
Так міцно і так гарячо,
Коли тут смертельна спека.
Цілую тебе так голосно,
Щоб було чути в сусідню кімнату.
І я не боюсь це робити щоразу,
Коли місяць на небі з’являється.
Коли ж він за обрій ховається,
Цілую тебе останній раз.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2016
автор: Мена