Вже майже промайнула та пора,
Останні крапельки холодного тепла,
Для нас залишила вона,
Така самотня, осінь дощова.
Накрила все у жовті кольори,
І за вікном знайомі всі тони,
Обличчя старі знову пробіжать,
Які так завжди десь спішать.
А осінь наша до кінця,
На вулицях похмурих, стоятиме одна.
Вже не заплаче грозами вона,
І не покаже справжнього тепла
Але наступить день і зміниться вона,
Одіне маску іншого життя.
Для когось рідна і близька,
Така самотня, осінь дощова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697979
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.11.2016
автор: Віталій Капітан