У кожного із нас є мрія –
Робити те, що надихає,
І має душенька надію,
Що може, все ж таки, впізнає?
Впізнає серцем, що твоє..
Від чого ти приносиш користь,
Із ранку йдеш,..і радість є
Бо тут працюється на совість
Робота не рабство, робота – натхнення,
І сам ти себе ведеш не туди,
І ось пів життя наламуєш гілля,
Замість того, щоб угору рости
Є безліч обставин, які заважають
Тобі нескінченно із року у рік.
Є затишку зона, тобі де комфортно,
Де ти засинаєш, марнуючи вік
Є гроші, статус, лікарняний
І повний захисту пакет,
Чому ж на седці так погано,
Й руйнується життя макет
З дитинства знаємо : «Так треба!»
І що життя це не просте,
І якщо виникне в душі потреба,
Не факт, що з цього зерно проросте
Ось так і живем у комплексах-страхах,
З невірою в себе і реальність цих мрій,
Жаліємось в офісних охах і ахах,
Й таємно бажаєм яскравих подій..
Я вірю, що для кожного є місце,
Де він розкриє свій потенціал,
Прибери шаблони, зазирни в дитинство,
І там ти знайдеш свій природний ідеал
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697965
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.11.2016
автор: ДрожеННікова