Навислі хмари сірими мішками
Тісняться до засохлої землі.
До неба зашкарублими руками –
Молитву шепотять вуста її,
Старенької згорьованої мами.
Єдиним рятувальником Господь –
Молитва зранку, вдень, на нічку темну.
Минуло літ з останнього поводдя.
Трудилась тяжко та й усе даремно –
Стара криниця висохла… Безводдя…
Забута ненька, вимерле село –
Дві хати ледь-ледь блимають свічками.
Колись і людне, і гучне було,
І вечори виспівували гами,
І мати молода…Село жило.
(19 жовтня 2016)
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2016
автор: палома