Задекларую автомат,
Патронів цинк і дві гранати.
Щоб кожний бачив депутат
Тепер чим будуть люструвати!
Прикраси, зброя, коньяки,
Годинники і шуби, злато,
Ікони, коні рисаки –
І все це на одну зарплату!!!
Земля, будинки і церкви,
Автомобілі, яхти, вілли…
Це ж скільки суки нагребли?
Коли ми ледве животіли…
Коли скидалися гуртом,
По кілька гривень із зарплати,
Бійцям на берці чи шолом
Щоб мали в чому воювати.
Народні слуги в цей же час
Мільйони в доларах і євро
Гребли, ховаючи від нас,
Злодійське, ненаситне стерво.
А в цьому кодлі судді теж,
Та урядовці, прокурори.
Нема у них цинізму меж,
Захланні, жадібні потвори.
Тому люстратор-автомат
На свій страшний чекає час,
Коли хтось вдарить у набат…
І кров заллє по-горло нас…
01.11. 2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697947
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.11.2016
автор: Мирослав Вересюк