Ніч на хелоуін не обіцяла мені чогось особливого. Звичайнісінька дата, як і інші. Які там вже забавки? Та й настрій, якщо направду, не відповідний. Нечисті в житті й так не бракувало.
Так що не чекав нічого незвичного, коли повертався додому близько опівночі. Північ теж не здавалася якоюсь межею чи символом. Я символів не шукав.
Тільки холодна мряка і калюжі, які тільки й здатен був освітити ліхтар, змушували поспішити. Хотів швидше закрити за собою двері дому. Не розбирав дороги.
Стрілка перейшла дванадцяту. Липкий страх мимоволі заповзав під комір. Темрява стала густішою і якоюсь смоляною. От – от щось матеріалізується з неї. Не звичний привид чи вампір.
Воно? Як у Кінга?
Що Воно таке?
Не хотів би дізнатися який він – мій страх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697933
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2016
автор: Траяна