Сигарета тіснилась, між сестричок у пачці,
Запах плив по хатині від квіток тютюну…
І жила сигарета між сестер, наче в казці,
А господар із пачки брав їх дві - то одну.
Прийшла черга до неї і почулися руки,
Вони м’яли її, мов робили масаж,
А господар під вухом, чи суха, її слухав,
Бо у цього курця ще з маленьку був стаж.
Перший дим сигарети і вона очманіла,
Бо не вірила в те, що такий результат…
Її з губ не пускали, вона наче німіла,
Та хотілось почути до кінця аромат.
Все закінчилось вмить і нема сигарети…
Просто з тої красуні лишився «бичок»*
І кидають «бички» на підлогу поети,
І нову сигарету спалить знов сірничок...
«Бичок»*- тут, як недопалок, «окурок»…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697912
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.11.2016
автор: Віталій Назарук