Кажуть, що вірші у мене сумні,
Кажуть, що треба мінятись...
Але ж і ріки стали мілкі,
Де ж їм води набрати?
Спробуй змінися, повір у себе...
Спробуй... а , може, і варто...
Може, зібрати в кулак всі нерви,
Всю біль і зітхання зібрати.
Взяти минуле й запхнути в підвал,
Так, щоб надовго... назавжди!
Щоб вже ніщо і ніхто не мішав,
Й жити, як серце підкаже.
Я обіцяю змінюся... змінюсь
І усмішкою вижену сльози,
Просто, час не прийшов на зорю,
Ще не всі відшуміли грози.
Ще стежину свою - заросла бур"яном,
До кінця не встигла сполоти,
Та колись все минуле стане сном
І не буде душу колоти.
Кажуть - вірші у мене сумні,
Кажуть треба мінятись...
Ріки також не завжди мілкі -
Треба грози дочекатись.
31. 10 16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697859
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.10.2016
автор: іванесса