Неквапно мольфар на зимівлю замкне стодоли,
І файку розкурить, розчулившись сумом трембіти,
В загаті сховає до літа тепло для бджоли,
Під стріхою справдить на дотик, чи висохли квіти.
Приборкає вітер, песям* приластивши до ніг,
Прислонить рамена до живого родинного древа,-
Вгодованим грушам подякує і в сто доріг
Спровадить підводи з політньо-люцерновим мревом, -
В захристі туманів світанку де гори - плаї
Заходиться знатник** замовляти плови*** на зіллі,
Вельоном туманів верхів’я смерек помаїть,
І зайшлі троїсті з дощами заграють весільну.
***
Песя* - (гуц.) цуцик, щеня;
Знатник** - (гуц.) – чаклун, мольфар;
Плови ***– (гуц.) – сильна буря, негода
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697667
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2016
автор: Лана Сянська