Чи монотонно йти собі по колу,
І вигоряти гнітом в каганці?
А чи стрілою…хряснути додолу,
З розбитим глеком віри у руці?
Чи полетіти ввись…де стільки світла!?
Фотонні мрії крізь шпарини снів…
Кометою нестися по орбіті,
Навколо сонця в тиші голосів.
З туманом у опаловій задумі,
З ядром льодистим…помовчати…і
Пізнати істину у тому тлумі
Німих піщинок грішної землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697612
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.10.2016
автор: Лілея Дністрова