***
Про цей багрянець на дерев долонях,
повір мені, хто тільки не писав!
Та знову осінь. Дві декади жовтня...
а ти і вірша першого не склав.
Не подивився в небо....О, птахи вже
із місяць, мабуть, в Африці живуть.
А ти помрій, хоча би до Парижу
добратися, щоб не померти тут.
І на високих не збіжиш підборах:
не пурхати, як "років сто" тому...
Я півстоліття прожила, та вчора
збагнула осінь: важко одному.
Й тоді, коли , як безпорадна птаха,
листок останній зірветься з дерев,
нестиме душу в безвість, мов на плаху, —
побачу враз обпалений свій нерв.
жовтень 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697264
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2016
автор: Надія Позняк