Жевріє й тане сонце в листопаді,
На гіллях павутиння срібний пух,
Кружляють хмари в дивнім маскараді
І - тиша, ніби цілий світ оглух.
Не треба слів. Вони – не порятунок
Моїй душі, що вийшла з берегів,
Життя мені ще виставить рахунок
За випиту безодню почуттів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697259
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2016
автор: rutzt