До краю серце краєш. Та відріж.
Штаточок тіла, руки твої в крові.
Тобі не треба брати навіть ніж...
Відрізати з великої любові.
Порад набралась стілечки, як блох.
Щоб гордість полелеяти, байдужість.
Земля-велика пустка, де не вдвох
Тримаємось за руки...Де ж та мужність?
Встеляє осінь сумом килими,
Я сум візьму за руку й посміхнуся.
Бо на землі є душі, що є ми...
І я за тебе Богу помолюся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697248
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2016
автор: Відочка Вансель