* * *
Ми - діти осені, ми плачем разом з нею,
Ми – відблиски осіннього вогню,
Ми хмарами шугаєм над землею
І падаєм дощами у стерню.
Ми пахнем димом спаленого листя
Із тих багать, де травень наш згорів.
В очах у нас байдужий світ відбився,
А з горла рветься клекіт журавлів.
Ми бродимо вночі по попелищах,
Шукаєм те, чого давно нема.
У наших грудях мокрий вітер свище,
А в вікна наші стукає зима.
У наших душах вже затихли бурі,
В серцях у нас святий вогонь зачах.
Ми діти осені, забуті і похмурі,
З холодним полиском у вицвілих очах.
* * *
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697237
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2016
автор: Терновий