Мені набридло у житті бути господарем ...
І думати про те, що жінці й не годиться ...
Хоч знаю, всі ми є життя свого володарем,
Але змінити щось у ньому не вдається ...
Ми свій життєвий хрест нести повинні.
Але важка для жінки є вага хреста.
Я б поділилась ним хоча б по половині,
Для чоловічих плеч це ж місія проста.
Я б господинею побула, берегинею,
Сімейний затишок щохвилі берегла,
Була б колись капризною дитиною,
Бажаючи уваги і тепла.
Я б пригорнулась лагідно і трепетно
До мужнього відважного плеча.
І хочу, щоб на вушко було сказано:
"Все буде добре! Не сумуй, мала!"
Мені в житті набридло бути сильною ...
Я би життя своє у сильні руки віддала ...
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697091
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2016
автор: Зоряна Кіндратишин