В широкім полі й на городі
З весни мене у землю сіють,
Стебло я маю довге-довге
І голова моя, мов свічка.
Коли я тільки дозріваю,
То соковита-соковита,
Всі дуже-дуже полюбляють,
Як молоду мене зварити.
А як вже добре я достигну,
З моїх зерняток золотих
Смачну готують мамалигу,
Годують мною і тварин.
Ще - була борошном і хлібом,
Отож скажіть же,юні друзі
Як називаюся тоді я?
Золотокоса...(Кукурудза).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697000
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 27.10.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський