Зелена шкіра
Вкрита бактеріями
Фотосинтезуїчими
Вони поглинають світло
Малахітово тьмяно
згини тіла у лишайниках
Сміх такий здалекий пращурів
Жорстоких
Не відаючих посередності
Щось розумного
Потребуючі жадоби первинних бажань забуття
Життя хвилями
Відторгається , налітає
Мозок в кліщах випусти
Я вітряна, відпусти
Я ще не любила нікого, ніколи то хай летить серце вільне
Тонкими шовковими нитками вишивала полотна
То хай летить, як трава у своєму розквіті медвяному
Насиченому
Моя любов світла і вибілююча
Чому я забула все що є зверху , у розумі
Перші дороги, перше "є"
Ні законів буття
Лише світло місяця
Тьмяніюче дзвенить
І вечір, і казки правдиві
І снують тіні довкола хати
Не страшно, весело.
Темрява суха та ясна
Огортає , пружить матрас свідомості
Де мої очи ? Де мої слова?
Квіти?де все ? Хіба така чужа?загадкова хтось
Гратиме в ігри
Та сміятиметься
Хто знає звідки та куди йде снігова буря .
Все змерзне і забуде
Я вітряна , випусти з льоду
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696939
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 26.10.2016
автор: sofjadamenko