золотіє безмірний подих
віроломно себе минаючи
павутиною твоїх кроків
задихаюся
палахтить ніч моя другиня
розтинає туманам руки
моя вольнице
ясносиня
помолись за його онуків
прикладаю до скроні голос
що гудить у старому комині
хай обстрижений
хай полатаний
проростає обтертим спомином
і сотаюсь в черленій осені
а вона
його пам' ять скошує
заколихує
серце
зреченням
- не переч мені!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696659
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2016
автор: Нова Планета