Диверсія "Н. САВЧЕНКО"

Диверсія  «  Н.  САВЧЕНКО»
Народний  депутат  Верховної  Ради  Надія  Савченко  заявила  спочатку  про  те,  що  Україна  повинна  вибачитися  перед  Донбасом,  а  тепер  вона  заявила,  що  Президент  України  Петро  Порошенко  повинен  вибачитися  перед  Віктором  Януковичем  і  передати  йому  посаду.  Абсурдність  цих  заяв,  їх  провокаційність  та  антидержавність,  не  кажучи  вже  про  направлення  проти  України  та  здорового  глузду,  здається,  очевидні.  Але  вони  закономірні.
Якщо  подивитися  кінохроніки  часів  знищення  «ворогів  народу»  довоєнних  часів,  а  це  період  десь  з  1933  по  1940  роки  включно,  то  кидається  в  очі,  і  про  це  багато  писали  закордоні  журналісти,  що  всі  «вороги»  спокійно  і  навіть  завзято  визнавалися  в  неймовірно  безглуздих  своїх  підривних  діяльностях  –  щось  на  зразок  організації  кілометрових  підкопів  під  державні  установи  і    тому  подібне.  Все  це  пояснити  можна  було  тільки  одним:  вже  в  ті  часи  в  Радянському  Союзі  вельми  ефективним  було  зомбування  людей.
Зараз  широко  представлена  література  по  питанням  фактичного  вивчення  та  застосування  різноманітних  практик  широкого  зомбування  людських  мас  в  Радянському  Союзі,  а  не  тільки  окремих  людей.  Хоча  тут  не  можна  не  згадати  як  після  розвалу  СРСР  по  країні  прокотилася  хвиля  дивних  самогубств  представників  високої  номенклатури  як  Держави,  так  і  КПРС,  -  роздавався  телефонний  дзвоник,  людина  брала  слухавку,  мовчки  слухала,  клала  слухавку  і  робила  крок  через  вікно  багатоповерховкі  до  землі.  Це  один  із  описаних  в  пресі  випадків.
Царська  Росія,  СРСР  та  сучасна  Росія  ґрунтуються  на  брехні,  підлості,  агресивному  і  необмеженому  шовінізмі  тощо,  що  зараз  називається  одним  словом  –  рашизм.  При  цьому  зомбування  широких  мас  народу  набуло  філігранності.  В  цьому  відношенні  велику  роль  мають  «ідоли»  -  всі  ці  Павліки  Морозови  та  Павки  Корчагіни,  Матросові  та  Космодем’янські  тощо.  Всі  ці  ідоли  завжди  організовувалися  для  внутрішнього  ужитку,  але  поряд  з  цим  була  розроблена  система  створення  різноманітних  засобів  зовнішнього  ужитку,  про  які  в  часи  мого  юнацтва  іронічно  казали:  «Росія  є  батьківщина  рожевих  слонів».  Країни,  які  утворилися  на  руїнах  СРСР,  мають  багато  шлейфів  від  Советікусу  та  Більшовизму,  і  одним  із  них  є  потреба  мати  своїх  ідолів.  То,  як  кажуть,  сам  Бог  велів  Росії  цим  скористатися.  Про  таку  «працю»  спецслужб  Росії  можна  написати  дисертацію.  При  цьому  користуватися  треба  буде  тільки  відкритими  джерелами.
Безумовно,  перший  успішний  проект  такого  ґатунку  був  виконаний  ще  в  Радянському  Союзі  і  назву  йому  можна  дати  «Валентин  Мороз».
В  Інтернеті  інформація  про  Валентина  Яковича  Мороза  представлена  широко.  Вікіпедія  лаконічна:  український  історик,  один  із  найбільш  радикальних  представників  українського  національного  руху,  бувший  політичний    в’язень,  політичний  дисидент,  автор  більше  30  книг.  Ця  людина  мужньо  пройшла  через  всі  випробування  радянської  репресивної  машини  –  дійсні  голодовки  протесту  і  годування  силоміць  через  капельницю,  карцери  та  все  таке  інше.  У  1979  році  його  разом  із  ще  чотирма  політв’язнями  обміняли  в  Нью-Йоркському  аеропорту  на  двох  громадян  СРСР,  які  були  засуджені  в  США  на  великі  строки  за  шпигунство.  Валентин  Мороз  став  вільним,  але  те,  що  він  почав  говорити,  що  почав  пропагувати  було  шоком  для  всіх,  хто  боровся  за  цього  видатного  дисидента,  патріота  України.  Фактично  він  став  рупором  руйнації  українського  націоналізму.  Валентин  Мороз  досі  живий  –  в  цьому  році  на  своє  80-річчя  він  видав  наступну  свою  книгу.  Але  хто  зараз  його  знає?  Чому  він  був  відсутній  в  бурхливий  період  становлення  українського  націоналізму  під  час  формування  самостійної  України?  Бо  це  був  і  досі  є  вельми  успішний  проект  «зомбування  ідола»,  через  який  вельми  підступно  виконувалася  руйнація  того,  що  він  представляв  як  «ідол».
Знаючи  все,  про  що  я  говорив  вище,  подивимося  на  героїню  Надію  Савченка,  яка  повністю  вписується  у  систему  формування  ідола.
Якщо  проаналізувати  те,  як  вона  потрапила  в  полон,  що  про  неї  говорять  ті,  хто  знав  її  до  полону,  те,  як  її  певний  час  тримали  на  окупованій  території,  потім  перевезли  до  Росії,  як  тримали  в  тюрмі,  як  при  цьому  їй  дозволяли  робити  демонстрації  її  патріотизму,  як  вона  оголошувала  голодовки,  але  при  цьому  чомусь  завжди  залишалася  у  гарному  тілі,  як  в  Україні  почалася  та  розгорнулася  компанія  по  її  звільненню,  а  потім  до  цього  була  приєднана  закордонна  громадськість  і  навіть  закордоні  політики,  як  її  підхопила  на  свій  прапор  «Батьківщина»,  як  вона  була  звільнена  і  як  вона  поступово  із  палаючої  патріотки  перетворилася  на  фактичного  ворога  України,  то  можна  побудувати  таку  схему.
Певні  російські  служби  достатньо  ретельно  шукали  між  полоненими  українцями  кандидата  на  «Троянського  коня».  І  в  цьому  велике  значення  мав  психологічний  портрет  кандидата.  А  для  цього  потрібний  був  час  на  певні  випробування,  які  давно  сформовані  таким  чином,  що  людина,  до  якої  їх  застосовують,  не  усвідомлює  те,  що  її  тестують.  Напевно,  що  через  таке  сито  пройшло  багато  людей  і  раптом  –  ідеальний  кандидат:  мало  освічений  і  має  «рильце  у  пушку»;  жінка,  що  вже  підкупає;  рівень  інтелекту  вельми  не  високий,  але  з  амбіціями,  які  не  мають  повного  задоволення;  має  здатність  на  екстравагантні  вчинки;  достатньо  молода;  більш-менш  приваблива  і  не  має  вираженої  харизми.  Проби  показали,  що  стосовно  неї  можна  застосовувати  засоби  психотропного  та  психотронного  зомбування  з  глибоким  зануренням  у  Підсвідомість.  Далі  –  справа  суто  технічна  і  результат  зусиль  чорних  Кулібіних  ми  бачимо.
Неймовірно  важливим  фактором  було  те,  що  «Батьківщина»  поставила  Н.  Савченко  першим  номером  у  своїх  виборчих  списках.  Гарний  піар-хід,  але  є  цікаве    питання:  «А  якась  інша  партія,  яка  тоді  грала  на  політичній  арені,  здатна  була  на  такий  вчинок?  Судячи  з  усього  –  ні!  Тільки  Ю.  Тимошенко  була  здатна  на  таке,  але  тоді  виникає  інше  питання:  «А  як  ця  ідея  прийшла  до  неї?»  Відповідей  може  бути  декілька,  але,  враховуючи  позицію,  яку  займає  стосовно  Президента  і  навіть  України  ура-патріотка  Юлія  Тимошенко,  можна  уявити,  що  тут  не  обійшлося  без  «певної  допомоги».
Далі  відбулося  те,  що  відбулося  і  є  гарні  аналітичні  дослідження  цього,  які  показують  як  красиво  Президент  нейтралізував  диверсію  «Н.  Савченко»  -  нема  рації  переказувати.  А  от  те,  що  Савченко  поступово  скотиться  до  відвертої  шкоди  стосовно  Української  держави,  є  новація,  тому  що  на  рівні  ватників  в  Україні  це  працює,  як  і  працює  відвертий  оскаженілий  популізм  Ю.  Тимошенко  та  Олега  Ляшка.
Отже,  при  всій  абсурдності  цієї  ситуації,  можна  вважати,  що  диверсія  «Н.  Савченко»  Росії  вдалася.  Цікаво,  який  фортель  викине  цей  Троянській  кінь  далі?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696526
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2016
автор: Левчишин Віктор