На годиннику друга. І за склом повнокровна ніч
сіє зорі крізь сито. Булькаті холодні зорі.
У суцільному мороці привид моїх облич
вже укотре мене намагався втопити в морі
моїх власних проблем, вічних сумнівів, відчаю, мрій,
неспокійної вдачі і хворих на грип фантазій.
Так гойдає щоночі те море бурхливе. Бій
знов приймаю щоранку із інших боїв повертаючись.
Відшукати б себе і обличчя за номером «раз».
Моє власне обличчя. Спокути питаюсь у привида.
Він щораз засіва мені постіль голками образ,
прикриваючись тишею – найважливішим приводом…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696480
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.10.2016
автор: Meggi