Уперто намагаюсь обійти,
Скалу вітрів, які мене здолають...
За що ти так зі мною, розкажи?
Мабуть минуле просто не прощають...
Співатиме та буря за вікном,
Яку колись відмовилась любити...
А я ж усе переписала сном,
Як важко було двері зачинити...
Уперто намагаюсь обійти,
Запеклі і надривні буревії.
Моїх гріхів, надломлені світи...
Чи ж то не гріх даремної надіїї?
Розколеться реальність на друзки...
Пунктирами... Чи зможу я зібратись?
Та дійсності розписані листки,
Все ж не дадуть до решти розламатись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2016
автор: Квітка))